Спочатку трохи про їх мотивацію. Головне — це зарплатня. Звісно, бо ж з такою стратегією на вертикальний ріст розраховувати не доводиться.
Згідно звіту Forbes, працівникам, які працюють у компанії понад 2 роки, платять на 50% менше. І кожен HR скаже, що новому працівнику на позиції платять більше, ніж попередньому. Тож стосовно фінансів така стратегія має сенс.
Іншими вигодами стає можливість професійного росту, адже на кожному новому місці висувають нові вимоги, сервіси для роботи та інше. Та й взагалі, чим завзятіше шукаєш, тим тепліше місце знаходиш.
Для компаній ситуація не така райдужна, але є і свої переваги.
40% роботодавців відмовлять кандидатам, коли в їхньому резюме бачать, що людина з категорії job-hoppers. І що ми з цього бачимо? Що більше половини зовсім не проти найняти таку людину, навіть розуміючи всі ризики.
І що ж там за ризики?
- Скоріше за все і у вас job-hopper затримається недовго.
- Пошук новачка після job-hopper знову коштуватиме вам грошей.
- Їх мало хвилюють нематеріальні фактори мотивації, тому будьте готові платити вище середньої зарплатні на ринку.
- Попрацювавши трохи у вас, людина може влаштуватися до конкурентів. І хто зна, чи видасть ваші секретні “прийомчики”.
Але є і переваги.
- У таких людей досить цікавий та різноманітний досвід, нестандартний погляд на роботу.
- Швидше за все така людина працювала у ваших конкурентів, тож може привнести якісь фішки.
- На розвиток та навчання такого співробітника ви витратите менше, бо навчатися новому вони звикли і не потребують для цього додаткової мотивації.
- Вони не “розхитуються” по декілька тижнів, а одразу із завзяттям беруться за нові задачі та обов’язки, тож з продуктивністю проблем точно не буде.
- Щоб знаходити нову класну роботу джоб хоперам потрібно мати потужне резюме, тому швидше за все такий працівник внесе щось корисне, продуктивне та конструктивне в роботу компанії. Так, може лише щоб додати це у своє CV, але ж вам на користь.
Та варто пам’ятати, що джоб хоперами стають не завжди свідомо, а просто тому що не знайшли по-справжньому СВОЮ компанію. Тож кожного такого “стрибунця” можна спробувати втримати довше.
А нам, рекрутерам, залишається лише приймати цей тренд, бо чим більше на ринок праці виходять нові поколіня, тим менше з них буде тих, хто хоче знайти одну роботу та надовго. Не кажучи вже про формат “на все життя”, як це було у 50-ті.
Серійна підприємиця Пенелопа Транк вважає, що для побудови успішної кар’єри, треба змінювати роботу принаймні раз на три роки.
Тож як, звикаємо до нових трендів?